Життєвий досвід - це все наші знання, які минакопичили за все життя. Ці знання є і більше не повторяться і ми можемо їх
тільки доповнювати, але не поміняти. Це наш «мішок», який ми несемо і «чим
більшій той мішок, тім легше крокувати по життю» того що завдяки йому, тобто
нашому досвіду, ми знаємо як поводитися в цій ситуації або як не поводитися .
Користь життєвого досвіду в тому, що вся інформація, накопичена за все життя,
не стирається (інакше б доводилося постійно навчатися одному і тому ж ,. І
людина була б не навчаєма) а просто відкладається десь в дальній куток нашого
мозку.
Думку автора «Здається,  що нові шляхи - то вже пройдені ранішестежки. Просто якесь дежавю. »
Я скоріше підтримую
Існує гіпотеза, згідно з якою дежавю -
це збій пам'яті. Все що нам, здається, забулося, зберігається
в довготривалій пам'яті. В результаті певної ситуації, наприклад, в результаті
стресу, в мозку відбувається поштовх і епізоди з минулої  інформації і можуть спалахнути яскравимспогадом у вигляді феномена дежавю..Даже якщо ця інформація зі снів.
Звичайно, ми ще багато чого не дізналися, не збагнули, і не
дізнаємося ніколи, на жаль, але вся майбутня інформація, знання, навички
базуються на минулому досвіді. Тому, одні люди навчаються швидше і легше, іншим
важче. Все залежить від минулого багажу знань, досвіду в минулому, навіть якщо
забутому.
Завдяки дежавю, життя стає трохи цікавіше. Завжди приємно відчути незвичайне
відчуття нереальності , і в, той же час,
реальне відчуття  знань, які  нахлинули  (Ну це вже інша тема)))))

Думки та роздуми - 7
Леонардо да Вінчі зазначив, що знання, не породжені досвідом, матір’ю всякої вірогідності, марні й повні помилок. І я з цим повністю погоджуюсь. Адже досвід, набутий нами протягом життя, це наші надбання, наша мудрість, наш спадок. Як педагог, я знаю, що інформацію яку ти скажеш дитині, вона почує, те , що покажеш – дитина побачить, а те, що дитина здійснить власноруч, вона запам’ятає, навчиться і це буде досвід.
Протягом життя ми здобуваємо свій досвід – професійний, особистий, досвід батьківства. Здебільшого будь-який досвід здобувається способом спроб та помилок. Декому з людей вдається навчатися на помилках інших, та в основному, досвід здобувається на власних. І, я вважаю, що в цьому немає нічого принизливого. Адже, переживши якусь особисту життєву чи професійну кризу, проаналізувавши її, зробивши правильний, або ж неправильний вихід з ситуації, людина має завжди винести якийсь урок. Помилившись, ти загартовуєшся, переоцінюєш стосунки з людьми, оцінюєш власні сили. Впавши, ти встаєш і здобуваєш досвід.
Прагнучи до змін, ризикуючи, наважуючись на щось нове й незна¬йоме, особистість час від часу дестабілізує свій життєвий світ. Досвід же сортує враження і стає запорукою особистісного життя. У досвід входить все те, що сприйма¬ється як психологічна власність людини, те, що має для неї справжню цінність, що в неї ніхто не зможе відібрати.
Однак, людина більшою чи меншою мірою є дослідником і до¬свіду чужого, досвіду своїх рідних та близьких, досвіду, переданого у творах мистецтва: книжках, фільмах, спектаклях. І якщо цей чужий досвід її влаштовує, його вплив на власний досвід стає досить виразним.
Досвід – це набуті знання , вміння та навички, те, що допомагає людині приймати рішення. Своїм досвідом людина має ділитися з іншими: так педагоги обмінюються професійним досвідом, батьки діляться з дітьми життєвим досвідом. Людина прагне до самовдосконалення завжди, намагаючись ставати більш досвітченою. Не зупиняйтесь на досягненому, ніколи не бійтесь помилятися. Пам’ятайте, навіть, коли ви програєте, ви не втрачаєте накопичений досвід.

Так, чим більшелюдина пройшла по життю, тим більше у неї   іщок з досвідом і легше він стає від того, що
проблеми та життєві ситуації  не здаються
такими складними і неподоланими - вони вже пройдені і складені в "коробочки"
і лежать у цьому мішку.Взагалі досвідмає різний зміст і несе в собі як негативні 
так і позитивні враження і має величезну палітру сфер. Він буває
професійним, сімейним, комунікативним, спортивним і т.д.. І раз вже я тут ,то
поміркую про педагогічний досвід. Ось наприклад людину  яка працює багато років у школі ,вже рідко
здивують вчинки учнів та спроби ввести в оману вчителя. Стикаючись з такими
ситуаціями раніше, вчитель вже знає як вплинути на учня. Так і в житті
,здається ти прожив певні  моменти , а
тут бац -  знову..... І добре, що не
гірше. І твій  емоційний  стан неусвідомлено  переживає ідентичну хвилю переживань.    Чи це не дежавю?  І ти пригадуєш ,що таке вже начебто
траплялось і лежить у мішку з досвідом. І полегшено , з впевненістю  розумієш, що все вирішиться, навіть ще краще,
бо досвід це велика сила у життєвому шляху.

Так, чим більшелюдина пройшла по життю, тим більше у неї міщок з досвідом і легше він стає від
того,що проблеми та життєві ситуації  нездаються такими складними і неподоланими - вони вже пройдені і складені в "коробочки"
і лежать у цьому мішку.Взагалі досвідмає різний зміст і несе в собі як негативні 
так і позитивні враження і має величезну палітру сфер. Він буває
професійним, сімейним, комунікативним, спортивним і т.д.. І раз вже я тут,то
поміркую про педагогічний досвід. Ось наприклад 
,людину  яка працює багато років у
школі ,вже рідко здивують вчинки учнів та спроби ввести в оману вчителя.
Стикаючись з такими ситуаціями раніше, вчитель вже знає як вплинути на учня. Так
і вжитті ,здається ти прожив певні 
моменти , а тут бац-  знову..... І
добре, що не гірше. Чи це не дажавю?  І
ти пригадуєш ,що таке вже начебто траплялось і лежить у мішку з досвідом. І
полегшено , з впевненістю  розумієш, що
все вирішиться навіть ще краще, бо досвід це велика сила.

Досвід — це перш за все сукупність всього того, що відбувається з людиною в її житті (реальність) і що вона усвідомлює; людина може мати досвід про саму себе, про свої здібності, про свої чесноти і вади, людина також може мати досвід і про думки, ідеї, знання (внутрішній досвід).У процесі придбання життєвого досвіду людина засвоює не тільки практичні знання, але й оцінки, норми поведінки, причому засвоює їх ніби поволі, без спеціальних зусиль, діючи за зразком. Знання, пов'язані з повсякденним досвідом, іноді називають духовно-практичними. Від них один крок до народної мудрості.Дежавю-це досввт з минулих життів.Майже у кожної людини іноді з'являється відчуття, що усе, що відбувається, вона уже бачила та чула. Таке відчуття називають дежавю. Під час нього людина може згадати приміщення, у яких ніколи не була та людей, яких не бачила.

Хіба може бути для нас щось більш переконливим, ніж власний життєвийдосвід? Звичайно це не можна віднести до тих людей, які можуть до безкінечності
наступати на одні й ті ж «граблі», і при цьому не бачити жодної взаємозв’язку
зі своїм попереднім досвідом. В основному ж будь-яка значима подія минулого,
яка відіграла значну роль в житті людини, неодмінно стає його основою для своїх
переконань в майбутньому. Ось тільки як показує життя, стовідсоткової
закономірності в ній не існує, і яким б не був особистий життєвий досвід людини
в тому чи іншому питанні, він завжди може бути переглянутий з нової позиції.
Досвід, як ми знаємо, може бути позитивним або негативним, і той і інший робить
певний вплив на нашу психіку. Чи часто люди, роблять розбір події у своєму
житті, аналізують, шукають причинно-наслідкові зв’язки, намагаються зрозуміти
структуру події? А адже саме це дозволяє взяти під контроль аналогічну ситуацію
в майбутньому. У нашому житті все більш швидкоплинно, і тому вкрай важливо не
зависати на одному і тому ж сценарії, який будує міцний фундамент стереотипу в голові.
Будь-який негативний досвід, може стати причиною бездіяльності в майбутньому, у
людини може виникнути відчуття безпорадності і паніки лише тому, що у неї немає
потрібного алгоритму дій на випадок повторення негативної ситуації. У той же
час позитивний досвід минулого теж не може бути основою для сліпої впевненості
в собі. Завищена самооцінка має ряд переваг, але позбавлена здорового глузду
вона часто призводить до непоправних помилок. Адже одного ентузіазму мало для
підкорення нових висот, потрібен ще й точний, холодний розрахунок, який повинен
будуватися виходячи з наявних на даний момент достовірних даних, а не на
успішному досвіді минулого. Але використовувати його як керівництво без
аналізу, беручи до уваги лише можливу закономірність, просто нерозумно. Саме
стереотипи і переконання, засновані як на особистому життєвому досвіді, так і
на штучній формі переконання, є основою життєвих установок більшості. Минуле, це
не основа для справжнього, це його передумова. Людина, яка з десяти спроб не
добилася успіху, не обов’язково не доб’ється його з одинадцятої спроби, і
ніякої особистий життєвий досвід це не підтверджує, треба лише використовувати
цей досвід для вибудовування нової, орієнтованої на помилки або навіть
правильніше буде сказати недоліки минулого, стратегії.

Життєвий досвід — це перш за все сукупність певних подій, що відбуваються з людиною в її житті.  
Досвід більшою мірою залежить від здатності людини до самопізнання,
здатності аналізувати події свого життя, узагальнювати, робити висновки своїх  помилок і досягнутих успіхів.
Він виникає у
повсякденності з її малопомітними змінами життєвих ситуацій. Описування досвіду
–  це осмислення життєвих епізодів,зустрічей, подій.
Водночас людина є дослідником і чужого життєвого шляху, досвіду своїх
рідних та близьких, досвіду, переданого у творах мистецтва: книжках, фільмах,
спектаклях.
Також життєвий досвід поступово вибудовується з дитинства, завдяки
різносторонньому вихованню, збоку батьків, вихователів, вчителів, дитина здобуває
підґрунтя для розвитку своїх життєвих цінностей.
Набутий досвід взагалі
ніколи точно, однаково і однозначно не осмислюється і не використовується. Але відомо точно, що чим більший цей досвід, тим легше людині проходити свійжиттєвий шлях. І нові стежки цього шляху пройти значно легше по слідах здобутих
раніше знань, адже «нове, це давно забуте старе».

Життєвий досвід людини формується протягом життя, як низка спроб і помилок. І чим насичініше й різноманітніше життєвий шлях людини, тим більший спектр можливостей, якими вона може скористатися для розв'язання кожної з проблем. Досить важливим є вміння аналізувати події власного життя з метою подальшого уникнення хибних, невиправданих кроків. І тоді, здається, що в різних ситуаціях людина реагує майже однаково. На підставі цього виникає відчуття де-жавю. Відпрацьований алгоритм дій, щодо прийняття рішень, допомагає уникнути помилок, а відсутність сумнівів робить людину впевненою й рішучою. Досить важливим є те, що всі вчинки та дії людини повинні відповідати нормам моралі, честі й совісті. А вони є результатом суспільного життя людини. Лише в соціумі формується той неоціненний досвід, який для кожного стає і тягарем, і багажем, а іноді й окриляє та надихає. Життя від цього сповнюється новими барвами, бажанням досягти чогось нового...

Інна Яремченко слухачка курсів 16.03-03.04.2020Як показує досвід,чим більше ручок,тим легше відшукати одну з них.Чим більше"той мішок",тим легше ухвалювати кращі,більш обгрунтовані рішення.Досвід для багатьох-це прожиті роки.Але насправді-це метод пізнання світу,що навколо нас,це практичне вивчення того чи іншого питання.Спочатку людина чиста,як аркуш паперу і проживаючи довге життя вона набуває певні знання.Але навіть самі знання не можуть служити досвідом,якщо людина не зіткнулась з ними особисто.Не дарма існує приказка"вчитися на своїх помилках".Є ті уроки,які для нас найкорисніші,це наші уроки,і тільки вони для нас називаються досвідом.Найважливіше-це життєвий досвід.Саме він включає в себе всі наші досліди,роздуми,спостереження і їх не можна перелічити,тому що вони настільки індивідуальні у кожної людини.  Вчення-це вивчення правил,а досвід-вивчення винятків.Не можна автоматично стати мудрим,здобувши освіту.Але якісна освіта дає стимул здобувати мудрість-досвід,корисний для позитивних змін.Освіта у поєднанні з життєвим досвідом дає нам можливість впливати на прийняття важливих рішень і робити це з кращим розумінням та співчуттям до інших,тим самим покращуючи життя оточуючих.   Так,що варто завжди мати свій"мішечок"з досвідом,але ще важливіше завжди в нього заглядати і підкидати новий досвід. Дежав'ю-це відчуття,на мою думку,яке повторюється.Досвідом ми користуємось повсякчас,тобто повторюємо.Бажаю всім мудрості і приємних повторень.

Поняття «дежавю» з моменту його появи завжди чарувало людей. Наскільки дивно – знати те, що ти ніколи раніше не бачив, або відчувати, що можеш передбачити майбутнє, наче ти його вже проживав. То що це, містика?
Насправді, відповідь проста – це усе в нашій голові. Явище «дежавю» неодноразово пояснили науково.
Вчені Кембриджського університету провели ряд досліджень, у яких піддослідним показували велику кількість схожих між собою, або навіть однакових зображень. Таким чином у них викликали ефект дежавю. Отримуючи великий обсяг інформації, люди забували те, що бачили п’ять хвилин тому, але мозок все одно розпізнавав схожі образи. Це довело, що, навіть коли ми того не знаємо, наша підсвідомість збирає в собі майже все, з чим ми стикаємося у житті, нічого не забувається, навіть якщо ми так не думаємо.
Дежавю - це відображення нашого досвіду. Просто забувши джерело впізнаної інформації, ми починаємо вірити у чудо. Людина насправді ніколи нічого не забуває. Усе, що з нами відбувається, наче тінь переслідує нас по життю, ввижаючись, як загадкове знання.
Підтвердженням цього є також гіпнотичні сеанси, під час яких людину змушують розповісти те, що вона наче вже забула. А також те, що психологи завжди намагаються дізнатися про дитинстао своїх пацієнтів. Адже їхнє життя можуть переслідувати підсвідомі страхи, що залишилися там після гіркого та давно забутого досвіду.
А чи може це явище бути корисним для людства? Людське життя коротке, а одна людина не може осягнути все на світі. Для цього існує скарбниця всесвітньго досвіду, вчителька нових поколінь – історія. Вона має особливість циклічно повторюватися у все нових варіаціях, саме тому дуже важливо її вивчати.
Але до чого тут дежавю? Історія записана на папері і її джерела лежать перед нами. Можливо, у народів теж існує історична підсвідома пам’ять тих подій, які не потрапили на папір? Нехай це буде відкритим питанням.
Отже, дежавю – це маленьке віконце у безмежну пам’ять людського розуму. І було би приємно, якби дитина, яка дивиться на горобців за вікном під час уроку історії, колись у дорослому житті, сидячи у кріслі президента, відчує ефект дежавю і знайде рішення важливому політичному питанню, ніби десь про це вже чула...