Сайт професора кафедри, д.філос.н. Геннадія Москалика
Головна » 2015 » Березень » 30 » Думки та роздуми - 10
21:36
Думки та роздуми - 10

Філософе!

Часто думаю, аналізуючи вчинки багатьох людей, що ними керувало? Навіщо так чинити?

Причиною багатьох життєвих проблем виступає елементарна побутова ЗАЗДРІСТЬ.

Іноді розповідають анекдоти про нашу ментальну хворобу заздрості - "жабу". Чомусь та жаба давить... Але, мабуть Бог нам послав це випробування (бути цькованими заздрістю людською) для того, щоб ми мали якийсь "життєвий фільтр", "життєву мудрість", якої не навчить нас жоден педагог.

Цей урок вчить нас бачити друзів крізь призму випробувань заздрістю людською... 

Тож, думайте, міркуйте!

 

 

Переглядів: 608 | Додав: Геннадій | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 171 2 »
17  
Злагодженість… Органічність… Гармонія… Душевне здоров’я… Багато хто з нас мріє про те, щоб мати це в душі, але не кожний розуміє, як цього досягти. Не кожен вивчав психологію, не кожен відвідує особистісні тренінги; не кожен може і хоче займатись самонавіюванням, бо бачить у собі природній потенціал до гармонізації і вважає, що може змінитись… Як же виникає гармонія? Що впливає на наш внутрішній світ? Оточення, умови життя, професія, вроджені риси характеру, події, що трапляються в нашому житті й загартовують нас або, навпаки, ламають… Думки, почуття, емоції…
     Та варто зрозуміти, що левову частку злагоди в душі складає уміння подолати в собі заздрість... Заздрість у будь-яких її проявах. Можна все життя боротися з нею і безуспішно. Надмірна заздрість руйнує людину зсередини. Заздрість подолати важко, але важливо… 
     Страшно, коли маєш заздрісного друга, приятеля, знайомого… Таких людей або приймаєш з усіма їх особливостями, або віддаляй від себе і назавжди, якщо бачиш, що їх заздрість – хвороба невиліковна.
     Ми часто забуваємо, що наше духовне здоров’я неодмінно впливає на фізичне, боїмося відкрити свою душу назустріч позитивним почуттям, змушуємо себе спілкуватися із заздрісником одночасно відчуваючи спротив, не прийнявши його таким, яким він є, не пробачивши йому привітання крізь зуби з перемогою на конкурсі, їдкого погляду на нашу струнку фігуру чи нове авто… Гірше, коли відчуваєш заздрість рідної людини – чоловіка чи дружини, брата чи сестри, батька чи матері…
     Та все ж будь-якому випадку в кожного з нас завжди є вибір – прийняти людину з усім гамузом її отрути або відпустити зі свого життя, нехай навіть примусово виштовхнути… Але ніколи не дозволяти собі терпіти й мучитись через свою нерішучість або ж нездатність  зрозуміти, що ідеальних людей у цьому світі не існує…

16  
Заздрість – почуття, яке, мабуть, хоч раз у житті відчувала кожна людина. Але зізнаємося ми в цьому дуже неохоче. Адже споконвіку воно сприймається як порок, гріх, щось негативне. Ще Аристотель досить влучно визначив заздрість як „смуток, що з’являється при вигляді благоденства подібних нам людей”. У побутовому сенсі під заздрістю розуміють неприязнь, вороже ставлення до успіхів і переваг інших. Це поняття включає в себе також почуття прикрості, роздратування, приниження, злоби.
В основі заздрості завжди лежить порівняння себе з іншими. Причому, порівнюють зазвичай із близькими за статусом, схожими на себе людьми. Адже навряд чи ми будемо заздрити Біллу Гейтсу чи Мадонні, а от здібному колезі або заможнішому сусідові заздрять нерідко. Заздрісник сприймає чужий успіх, як власну поразку, як докір собі. Може, саме тому це почуття буває таким болісним.

15  
Заздрісна людина приречена на самітність. А це, зрештою, призводить до духовного падіння, відокремлення від суспільства взагалі. Заздрість може звузити коло друзів, зупинити наше моральне вдосконалення. Люди, найбільш схильні до заздрості, є, із одного боці, амбіційними, а із іншого - боягузами. Вони боятися визнати, що хтось кращий та успішніший. Обурення через ті, що інша людина, то й ти, має декларація про матеріальний добробут, на пизнання, успіх, є невиправданим ницим почуттям. Колись один філософ сказавши: «Заздрість плачу за тихий, хто радіє, й радіє за тихий, хто плачу».
Заздрість завжди є недоброю, а тому ніколи не приносити нічого хорошого ані тому, хто її відчуває, ані тому, хто її викликає. Слід позбутися цого невдячного почуття, навчитися зосереджуватися не так на комусь, а першу чергу на собі. Колі думи зайняті власним добробутом, професіиним зростанням й особистим життям узагалі, години та і потреби заздрити іншим немає. Передусім варто пишатися тім, яким є ти й що ти маєш. Людина впевнена і самодостатня ніколи не заздритиме чужому й завжди якщо шанована в суспільстві.

14  
Одним із негативних почуттів, на жаль, властивих людині, є заздрість. Мені здається, мало хто з нас може похвалитися тим, що ніколи не хотів мати такий же гарний одяг, чи велосипед, чи друга, чи оцінку, як, наприклад, в однокласника. Думаю також, не всі здатні щиро порадіти ЗІІ того, хто в чомусь кращий, талановитіший, сильніший. Таких прикладів може бути безліч, і всі вони свідчать про те, що кожному з нас більшою чи меншою мірою властиве це почуття. Хороше воно чи погане? Напевно, все ж таки негативне, бо навіть у Біблії заздрість називається смертельним гріхом.

Заздрісна людина приречена на самотність. А це, зрештою, призводить до духовного падіння, відокремлення від суспільства взагалі. Заздрість може звузити коло друзів, зупинити наше моральне вдосконалення. Люди, найбільш схильні до заздрості, є, з одного боку, амбіційними, а з іншого – боягузами. Вони бояться визнати, що хтось кращий та успішніший. Обурення через те, що інша людина, так само як і ти, має право на матеріальний добробут, на пизнання, успіх, є невиправданим ницим почуттям. Колись один філософ сказав: «Заздрість плаче за тих, хто радіє, і радіє за тих, хто плаче».

Заздрість завжди є недоброю, а тому ніколи не приносить нічого хорошого ні тому, хто її відчуває, ні тому, хто її викликає. Слід позбутися цього невдячного почуття, навчитися зосереджуватися не на комусь, а в першу чергу на собі. Коли думки зайняті власним добробутом, професіиним зростанням і особистим життям узагалі, часу та й потреби заздрити іншим немає. Передусім варто пишатися тим, яким є ти і що ти маєш. Людина впевнена й самодостатня ніколи не заздритиме чужому і завжди буде шанована в суспільстві.

13  
Спіноза визначав заздрість як "незадоволення при вигляді чужого щастя". Заздрість вважають однією з темних сторін людини, одним із гріхів у християнстві та ісламі. Дослідники знайшли закономірність: чим ближче вам людина, якій ви заздрите, тим сильнішим буде почуття заздрості. Придумали поділ на «білу» і «чорну» заздрість. Білу заздрість прирівнюють до почуття щирого захоплення. Отже, біла заздрість уже не є гріхом чи негативною рисою людини. Можливо?
Нещодавно у ландшафтному парку «Буки» на Київщині, що на березі мальовничої Роставиці, я побачила фігури трьох жаб. Екскурсовод пояснив, що потрійна жаба фен шуй - один із найдієвіших талісманів для грошей на Сході, а в українців - жаба душить. Для того, щоб не душила – потрібно потерти їй лапку. Після цих слів уся група швиденько кинулася натирати до блиску різні частини фігурок (поки бігли, забули, що саме терти). Біля екскурсовода залишалася стояти тільки я.
Думки та роздуми - 10 нагадали мені цю поїздку і спонукали до роздумів: чи властиве мені почуття заздрості, чи була я об’єктом заздрості близьких мені людей. Я не засмучуюсь, коли бачу, що комусь швидко вдалося схуднути, а я ніяк не втрачу зайвий пуд. Не намагаюся зробити кращий ремонт, придбати «крутішу» модель смартфону, ніж у подруги. Це свідчить про відсутність у мене прагнення до самовдосконалення внаслідок порівняння з іншими? Я не знаю про випадки заздрості мені з боку близьких людей, не довелося дивитися на друзів «крізь призму випробувань заздрістю людською». Я – щаслива. Чи все ще попереду? Сподіваюсь, що доля і надалі буде берегти мене від лихих думок і людей.

12  
На мою думку,  заздрість  -  целюдський  гріх. Бо саме це почуття породжує
в людині ненависть, зло, недоброзичливість, агресію.             Життя людині дається лишераз і витрачати час на таку річ, як заздрість, було б  принаймні недоречно. Ми за плином часу не
помічаємо простих буденних речей: як сходить сонце, які легкі білосніжні
хмаринки на прозорому осінньому небі, як змінює колір листочок на дереві,
а  іноді не помічаємо навіть те, що відбувається
з нашими рідними.  Треба в житті НЕ
ЗАЗДРИТИ матеріальним благам інших, їх красі, силі, владі, успіху, а навчитися
РАДІТИ здобуткам цих людей.  Прагнути
самостійно здолати нові вершини на життєвому шляху. І тоді в житті не залишиться місця для такогоницого почуття, як заздрість.

11  
Справа в тому, що у більшості з нас виробилося стійке переконання, що заздрість - це завжди погано. І дійсно, вона завдає безліч проблем і незручностей. Проте, можна поглянути на цю рису з іншого боку. Заздрість є своєрідним мотивом до саморозвитку і самовдосконалення. Що принесе почуття заздрості - негатив чи користь - залежить від людини і ступеня прояву її мотивації до покращення, досягнення мети. Як на мене, проблема ще й у тому, що ми бачимо світ, наче це - непроявлена плівка, де є тільки позитив і негатив, і далеко не всі можуть зробити так, щоб негатив заграв яскравими кольорами.

10  
ДРУЖИТИ - ЦЕ НЕ ШУКАТИ ВИГОДИ, А БЕЗКОРИСЛИВО ДОПОМАГАТИ!!!!

9  
Людська природа побудована таким чином, що, напевно, навіть маючи все, що потрібно для самодостатнього існування буде пробиратися крізь глибини нових самосвідомих порогів, які сама ж собі створює, аби досягти того, що має хтось інший. Та мало того, люди, інколи не усвідомлюючи цього заздрять своїм найближчим людям. Впевнено можу сказати, що заздрість, вона - всюдисуща. Не буду категоричною, що взагалі не існує людей, які не мають в своєму серці хоча б зернини зависті, але їх дійсно одиниці. Кожна людина має сумнів та й інколи навіть звичайний погляд на нові модні черевики викликають той стан сп'яніння. Заздрість є хворобою душі, вона є смертним гріхом. І перш, ніж розпочати боротьбу із нею, потрібно подолати власні страхи, комплекси і те, що ховається в нетрях нашого серця. Заздрість не викликана сучасним суспільством, вона існувала ще із перших моментів створення Богом світу, адже навіть Каїн убив Авеля через заздрість. І, як наслідок бачимо, що закінчив він своє життя у страждання і докорах сумління. Цей приклад є доказом того, що почуття заздрості не змінить нашого способу життя, а лише додаватиме отрути, яка нарешті приведе до саморуйнування. Я гадаю, що не є випробуванням "бути цькованим людською заздрістю", а є випробуванням, яке нам посилає Бог, зуміти боротися з ейфорійним станом, в яке ми потрапляємо, коли відчуваємо почуття заздрощів навіть до найменших дрібниць. Світ побудований на випробуваннях і ми живемо для того, аби боротися з ними, тому як говорить Біблія - "Радійте з тими, хто радіє, бо ваша нагорода велика на небесах"!

8  
Ми живемо в суспільстві, нас практично постійно оточують люди, і тому ми часто порівнюємо себе з іншими, так і з'являється заздрість. Буває біла та чорна заздрість. В моєму понятті біла заздрість- це така заздрість, яка аж ніяк не може заважати, а навпаки, допомагати діяти, давати поштовх до нових досягнень. Інша справа - заздрість чорна. Найчастіше її причиною є почуття страху зазнати поразки, бути гірше, ніж будь-хто. Але й страх не виникає на порожньому місці. Коли людина себе не любить, коли не приймає свою сутність з усіма перевагами та недоліками, тоді людина починає намагатися сховати від оточуючих те, що вважає в собі негідним, внаслідок чого розвиваются комплекси і тоді людина присвячує своє життя прагненню володіти кращими речами, бути краще, жити краще. Але все це вона будує на порівняннях з кимось, і тому не може відчути від своєї діяльності задоволення. Тому, я вважаю що життя завжди відповідає нам тим, що ми думаємо про інших. Заздрячи іншому, ми ображаємося на долю і накопичуємо поганий настрій. У результаті починаємо робити помилки і ще більше ускладнюємо своє життя. Щоб вирватися з цього кола, треба не спостерігати, як "везе деяким", а розвивати в собі почуття подяки за те, що у нас є: здоров'я, свобода, робота, близькі люди.

1-10 11-17
Ім`я *:
Email *:
Код *: